Амплуа гравців у волейболі

Багато гравців-початківців у волейболі рано чи пізно стикаються з волейбольною термінологією. Спробуємо роз’яснити деякі цікаві моменти. Для початку розповімо, що ж таке амплуа і яким воно буває у волейболістів.

Амплуа – це певне місце (роль) гравця на майданчику, яке відповідає його фізичним даним, набутим навичкам тощо.

У волейболі розрізняють такі амплуа гравців:
– Зв’язуючий
– Ліберо
– Центральний блокуючий
– Діагональний
– Догравальник.

Розглянемо обов’язки та місце кожного гравця на майданчику окремо.

Зв’язуючий

Одне з найскладніших амплуа. Мета зв’язуючого – дати нападнику передачу другим дотиком (зазвичай) і в такий спосіб організувати атаку на бік суперника. Завдання важливе і вкрай складне. Пасуючий гравець повинен враховувати десятки чинників: це можливості кожного нападника своєї команди, його місце розташування в цей конкретний момент на майданчику і можливість здійснення ним нападаючого удару. Водночас потрібно відстежувати розташування суперника на блоці і в захисті і дати пас, який з найбільшою ймовірністю і з найменшим опором принесе очко команді. Пас має бути точним, іноді несподіваним для суперника. Зв’язуючі – дуже цінні гравці, від ведення гри якими великою мірою залежить загальний результат команди. Але для багатьох волейболістів-початківців амплуа не дуже цікаве, оскільки в атаці зв’язуючий гравець участі не бере.

Прикладами зв’язуючих світового волейболу є Ллой Болл, Нікола Грбіч, Драган Травіца.

Ліберо

Його основне завдання на майданчику – це прийом. Приймати ліберо повинен подачі й атаки (гра в захисті) суперника і максимально точно довести м’яч зв’язуючому гравцеві. Оскільки він володіє найкращим прийомом у команді, подача суперника частіше спрямована в бік інших гравців, що приймають. Ліберо грає тільки на задній лінії, при чому там він замінює центрального блокувальника в розстановці після його подачі. Заміною цей тактичний хід не вважається і дозволений нескінченну кількість разів. У подачі ліберо не бере участі, так само як і не може атакувати, ставити блок, передавати м’яч згори, перебуваючи в триметровій зоні біля сітки. Якщо перший дотик до м’яча робить зв’язуючий гравець, то роль пасуючого в розіграші зазвичай теж належить ліберо. Зріст у волейболістів цього амплуа невисокий (зазвичай не більше 190 см).

Приклад: Теодор Салпаров, Сержіо, Євген Гребенніков.

Центральний блокувальник

З назви амплуа вже можна зробити висновок про його основні завдання. Насамперед він повинен блокувати атаку з боку суперника, при цьому він завжди перебуває в центрі сітки. Ще одне завдання центрального – атака першим темпом. Це означає, що в момент здійснення передачі зв’язуючим гравцем, центральний вже перебуває в стрибку. Зв’язковий швидко вкидає м’яч центральному точно в руку. За рахунок цього проходить дуже швидка атака, і суперник може бути не готовий поставити блок або правильно побудувати захист. Центральні гравці в більшості випадків найвищі гравці на майданчику. У прийомі ці гравці не беруть участі, у захисті грають зазвичай тільки в одній розстановці після власної подачі. І тільки в цій розстановці обидва центральні гравці перебувають на майданчику одночасно. Цінними центральними є гравці, які володіють силовою подачею.

Приклад: Симон, Лукас, Юрій Семенюк.

Діагональний

Частково назва амплуа походить від того, що гравець перебуває по діагоналі зі зв’язуючим на майданчику. Він компенсує брак атакувального гравця в той час, коли зв’язувальний перебуває на першій лінії, атакуючи із задньої лінії (як правило, з першої зони). Діагональний практично не бере участі в прийомі. Атакує переважно з другої і з першої зони, а так само в одній розстановці при грі 5-1 атакує в 4-й зоні. Як правило, діагональні – це потужні, стрибучі, високі гравці, які мають до того ж пристойну силову подачу.

Приклад: Іван Зайцев, Геогр Грозер, Іван Мількович, Маріуш Влажли.

Догравальник

Гравці цього амплуа беруть участь практично у всіх елементах у волейболі. Він стоїть у прийомі і в захисті разом із ліберо, нападає з краю сітки (переважно з 4-ї зони), грає пайп, ставить блок, подає подачі. Складність цього амплуа полягає в тому, що він повинен відпрацювати всі елементи, тоді як, наприклад, ліберо, відточує тільки навички в прийомі. На майданчику завжди присутні 2 догравальники, які стоять по діагоналі один від одного (у первісній розстановці).

Приклад: Олег Плотницький, Вільфредо Леон, Ервін нГапет, Михайло Куб’як, Жиба.