Причини травм у волейболі

Волейбол входить до числа найпопулярніших видів спорту у світі. У нього грають у приміщенні та на вулиці, причому другий варіант – у вигляді пляжного волейболу – виокремився в офіційно визнану дисципліну в 1986 році, а в 1996-му увійшов до олімпійської програми. У цій статті ми поділимося головними висновками, зробленими фахівцями Програми з відстеження травми у волейболі при Міжнародній федерації волейболу (.pdf), а також наведемо дані з дослідження, опублікованого в Національній медичній бібліотеці США 2023 року.

Загальна інформація про травми у волейболі

На відміну від футболу, баскетболу, регбі та багатьох інших ігрових видів спорту, у волейболі немає прямого фізичного контакту між суперниками, що значно знижує ймовірність отримання травм. Проте існують інші фактори ризику: волейбол дуже динамічний, спортсмени здійснюють безліч повторюваних рухів, часто і ривків, що може призвести до гострих травм і стресових ушкоджень.

Залежно від профільної позиції, схеми і характер травм змінюються: умовно, для діагональних і ліберо список буде різним. Так, для атакувальних гравців найбільші ризики несуть удари по м’ячу, які наносять над головою. Рухова модель при виконанні таких ударів багато в чому схожа з тією, що є у подачі, однак виконувати їх доводиться, по-перше, частіше, а по-друге, в динаміці. У результаті підвищується ймовірність ушкодження м’язів плеча (зокрема, ротаторної манжети та двоголового м’яза), виникнення імпінджмент-синдром плечового суглоба, дисфункції лопаток і пошкодження нервів.

Сили, що виникають унаслідок повторюваних дій під час стрибків і приземлень, можуть призвести до травм нижніх кінцівок. На величину навантаження можуть впливати техніка стрибків і приземлення, а також специфіка ігрової поверхні. Так, «віддача» в м’язи і кістки на піску і ґрунті в середньому нижча на 8% порівняно з жорсткою поверхнею. Найчастіші травми нижніх кінцівок, що трапляються у волейболі, включають розтягнення щиколоток (однозначний лідер), тендинопатію надколінка, розриви хрестоподібної зв’язки, меніска, стресові переломи.

Травми під час волейболу в приміщенні

Перше велике дослідження, присвячене травматизму в професійному волейболі, було проведене на основі даних про пошкодження, отримані гравцями чемпіонату Шотландії в сезоні 1989/90. З’ясувалося, що спортсмени травмувалися досить рідко: на волейболіста припадало менше одного пошкодження за сезон (0,53). Найчастіше гравці отримували травми:

• коліна (30%);
• щиколотки (26%);
• пальців (22%);
• спини (17%).

З часом травматичність збільшилася. Дослідження, проведене на основі сезону 2002/03 у чоловічому та жіночому чемпіонаті Швеції, показало вже 0,77 травми на людину, а в іспанській лізі – 0,94. В обох випадках травми коліна та щиколотки також виявилися найпоширенішими.

У 2003 році з’явилися дані щодо професійних волейболістів із Нідерландів, зокрема, було проаналізовано травматизм представників національних збірних. На 1000 ігрових годин у чоловіків припадало 3,0 травми, у жінок – 2,4. При цьому на тренуваннях значення були значно нижчими, ніж в офіційних матчах – 1,8 проти 4,1 відповідно.

У 2010 році під егідою Міжнародної федерації волейболу (FIVB) було створено Програму з відстеження травм (FIVB ISS), у рамках якої здійснюється облік ушкоджень, які отримують волейболісти на різних рівнях, виявляються закономірності, вивчається медична література. Натхненням для FIVB ISS послужила аналогічна програма, раніше розроблена при Міжнародному олімпійському комітеті.

Через п’ять років було опубліковано перше дослідження, проведене на основі даних FIVB ISS. Спостереження проводили на 32 офіційних турнірах під егідою Міжнародної федерації, вивчали спортсменів різних вікових груп (професійна еліта і молодіжні команди).

• Порівняно з результатами попереднього дослідження загальна частота травм зросла більш ніж утричі – у середньому 10,7 на 1000 ігрових годин.

Гравці молодіжних команд травмувалися рідше: 9,0 проти 11,9 у дорослих волейболістів. Істотної різниці між чоловіками і жінками не було.

Травми, що призвели до вибуття гравця з ладу, становили 3,8 на 1000 ігрових годин. У старших волейболістів ризик отримати таке пошкодження був удвічі вищим, ніж у молодіжки. Однак серйозні травми, що призвели до пропуску понад чотирьох тижнів, траплялися дуже рідко – 0,3 на 1000 ігрових годин. Як і в попередніх випадках, волейболісти частіше травмувалися під час матчів (62,5%), ніж під час тренувань (37,5%).

Травми в пляжному волейболі

На відміну від «класики», пляжний волейбол значно гірше вивчений стосовно питань травматизму гравців. Першим і найбільшим дослідженням стала робота, проведена 2003 року під егідою FIVB. Тоді під вивчення потрапили 178 професійних волейболістів обох статей, за якими вели спостереження протягом семи з половиною тижнів ігрового сезону. Як підсумок:

• зафіксовано 54 травми;
• у середньому 3,1 травми на 1000 змагальних годин;
• у середньому 0,8 травми на 1000 тренувальних годин.

Зі стресовими ушкодженнями зіткнулися лише трохи більше третини гравців.

Найпоширеніші травми:

• поперековий відділ (19%);
• коліна (12%);
• плечовий пояс (10%).

Порівняльне дослідження травматизму у волейболі в приміщенні та пляжному волейболі проводили у США, у першому дивізіоні студентської ліги NCAA з 2003 по 2020 роки.

«Класика» виявилася значно травмонебезпечнішою – 5,3 травми на 1000 годин проти 1,8/1000 у пляжці. Характер ушкоджень також сильно відрізнявся: якщо в приміщенні гравці частіше травмували коліна, литки та стегна, то на піску та ґрунті – зап’ястя та м’язи преса. Дивно, але під час тренувань у NCAA травмувалися частіше, ніж під час офіційних матчів.

Чи можна знизити травмонебезпечність волейболу?

Загалом травми у волейболі трапляються не настільки часто, як у контактних видах спорту. Тренд на збільшення кількості ушкоджень у гравців був очевидний у «нульових» і в першій половині «десятих», і це стало причиною значного посилення заходів профілактики. Зокрема, дедалі більше гравців стали носити браслети, що захищають щиколотки (як ми писали вище, розтягнення щиколотки – найпоширеніша травма у волейболі загалом). Вони не дуже допомагають волейболістам, у яких уже траплялися подібні ушкодження, однак для тих, хто ще з таким не стикався, їхня ефективність відчутно вища. Певну роль відіграє і вдосконалюване з кожним роком спортивне взуття: виробники постійно знаходять способи зробити його ще легшим, зберігаючи при цьому фіксувальні та амортизаційні властивості. До речі, підібрати волейбольне взуття можна за нашим оглядом.